Доступність середовища для кожної людини вимірюється її потребами, обсягом та характером діяльності. Люди користуються житлом, навчаються, працюють, подорожують, купують товари, відвідують кіно, парки, займаються спортом, при потребі лікуються, і все це відбувається в певному середовищі. Якщо новонароджений малюк подорожує у мами на руках чи у візочку, то в той же час його мама має вибрати відповідний маршрут для прогулянки та закупів, управлятися з дитячим візком. Чи може вона вільно і безпечно подолати перехрестя, заїхати в магазин, щоб не лишати дитину надворі? А як виглядає маршрут старої і немічної бабусі, якій треба в аптеку, до нотаріуса чи у відділ соціального забезпечення? Чи легко їй подолати слизькі та обмерзлі взимку сходи, особливо коли вони не мають поруччя? Ще більш проблематичним є пересування людини, яка постійно користується візком – і вдома, й на роботі, і в транспорті. Сходи, високі бордюри, вузькі двері не дозволяють людям з особливими потребами дістатись до приміщення, перейти на той бік вулиці, скористатись громадським транспортом чи телефоном.

Будучи громадянами, люди з особливими потребами мають такі самі права на вільне пересування, проживання, отримання інформації, доступ до органів влади та участь в управлінні державою. Навіть щоб елементарно реалізувати своє виборче право, треба мати змогу дістатись до скриньки, особисто ознайомитись зі змістом бюлетеня.

2003 рік був оголошений Європейським роком людей з особливими потребами. В Україні він був відзначений рядом заходів, зокрема і прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 4.05.2003р. № 863 "Про затвердження програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів житлового та громадського призначення".

Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Національною Асамблеєю інвалідів України було проведено аналіз законодавства України та практики його реалізації на відповідність положенням Конвенції ООН про права інвалідів; опитування різних соціальних груп населення (студентів, безробітних, пенсіонерів, людей з інвалідністю, батьків дітей, які виховують дітей з інвалідністю та самих дітей), а також соціальних і медичних працівників, представників державних структур, вчителів, представників засобів масової інформації та інших спеціалістів, які працюють у сфері проблем інвалідності.

Національна Асамблея інвалідів України у 2008 році розпочала видання всеукраїнської громадсько-політичної газети «Без Бар’єрів».

Шановні друзі!

"Іноді нам потрібно думати про свої права, щоб мати рівні можливості для досягнення своїх цілей. – йдеться у привітальному слові до видання. – Коли Ти ростеш, у тебе з'являється більше відповідальності за свій вибір та більше можливостей застосовувати свої права.